17813
по договоренности
Церква святих Ольги і Єлизавети (Костел Святої Ель
Львов
м.Львів площа Кропивницького, 1
Подробнее о Церква святих Ольги і Єлизавети (Костел Святої Ель
Церква святих Ольги і Єлизавети (Костьол Святої Ельжбети) — собор у неоготичному стилі у Львові, в районі Привокзальної, на площі Кропивницкого. Костьол названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі) Габсбург, дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа I. Хоча існують і інші версії.
Закладено 13 вересня 1903 року і зведений до 1911 року. Проектував споруду та керував її будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський. Скульптори — П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костьол скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими». У 1926 році в храмі був встановлений один з найбільших органів в Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.
На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби. Під час українсько-польської війни 1918—1919 років костьол був пошкоджений українською артилерією, як і інші будівлі під час майже п'ятимісячної облоги Львова, яку здійснювали українці після того, як залишили місто. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» — «З української облоги 6 і 9 березня 1919 року».
У 1939 поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, були пошкоджені шпилі і стіни. У 1946 костел було закрито, залишки органних труб звалені на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і в основному сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передано під склад.
У 1991 році храм було передано греко-католицькій громаді і освячений як церква св. Ольги та Єлизавети.
Нині інтер'єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.
Легенда
З костелом пов'язана давня легенда. Згідно неї останній австро-угорський цісар Франц Йосиф на початку ХХ ст. закохався в простолюдинку Єлизавету зі Львова. Зважаючи на своє вельмишановне становище, він не міг підтримувати з нею жодних контактів. Від нездатності змінити ситуацію з такими традиціями, він від безсилля у розпачі звелів збудувати костьол на честь дівчини. Задум був таким аби він заступав церкву св. Юри, якщо дивитись на неї з сторони центрального вокзалу.
Згідно ж підтверджених фактів Франц Йосиф навідувався до Львова декілька разів, останній був у 1903 році, саме тоді коли було закладено перший камінь храму. Цісар прямував до імператорсько-королівської кавалерії в районі Комарно на маневри. Але на той час йому виповнилося вже 73 роки. Слід звернути увагу на той факт, що ім'я дружини цісаря, яку в Австрії, та особливо Відні називали ніжно Сіссі, яка загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені, було Єлизавета.
Закладено 13 вересня 1903 року і зведений до 1911 року. Проектував споруду та керував її будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський. Скульптори — П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костьол скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими». У 1926 році в храмі був встановлений один з найбільших органів в Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.
На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби. Під час українсько-польської війни 1918—1919 років костьол був пошкоджений українською артилерією, як і інші будівлі під час майже п'ятимісячної облоги Львова, яку здійснювали українці після того, як залишили місто. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» — «З української облоги 6 і 9 березня 1919 року».
У 1939 поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, були пошкоджені шпилі і стіни. У 1946 костел було закрито, залишки органних труб звалені на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і в основному сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передано під склад.
У 1991 році храм було передано греко-католицькій громаді і освячений як церква св. Ольги та Єлизавети.
Нині інтер'єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.
Легенда
З костелом пов'язана давня легенда. Згідно неї останній австро-угорський цісар Франц Йосиф на початку ХХ ст. закохався в простолюдинку Єлизавету зі Львова. Зважаючи на своє вельмишановне становище, він не міг підтримувати з нею жодних контактів. Від нездатності змінити ситуацію з такими традиціями, він від безсилля у розпачі звелів збудувати костьол на честь дівчини. Задум був таким аби він заступав церкву св. Юри, якщо дивитись на неї з сторони центрального вокзалу.
Згідно ж підтверджених фактів Франц Йосиф навідувався до Львова декілька разів, останній був у 1903 році, саме тоді коли було закладено перший камінь храму. Цісар прямував до імператорсько-королівської кавалерії в районі Комарно на маневри. Але на той час йому виповнилося вже 73 роки. Слід звернути увагу на той факт, що ім'я дружини цісаря, яку в Австрії, та особливо Відні називали ніжно Сіссі, яка загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені, було Єлизавета.
Церква святих Ольги і Єлизавети (Костьол Святої Ельжбети) — собор у неоготичному стилі у Львові, в районі Привокзальної, на площі Кропивницкого. Костьол названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі) Габсбург, дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа I. Хоча існують і інші версії.
Закладено 13 вересня 1903 року і зведений до 1911 року. Проектував споруду та керував її будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський. Скульптори — П. Війтович, Л. Жепіховський, Ю. Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костьол скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими». У 1926 році в храмі був встановлений один з найбільших органів в Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.
На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби. Під час українсько-польської війни 1918—1919 років костьол був пошкоджений українською артилерією, як і інші будівлі під час майже п'ятимісячної облоги Львова, яку здійснювали українці після того, як залишили місто. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» — «З української облоги 6 і 9 березня 1919 року».
У 1939 поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, були пошкоджені шпилі і стіни. У 1946 костел було закрито, залишки органних труб звалені на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і в основному сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передано під склад.
У 1991 році храм було передано греко-католицькій громаді і освячений як церква св. Ольги та Єлизавети.
Нині інтер'єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.
Легенда
З костелом пов'язана давня легенда. Згідно неї останній австро-угорський цісар Франц Йосиф на початку ХХ ст. закохався в простолюдинку Єлизавету зі Львова. Зважаючи на своє вельмишановне становище, він не міг підтримувати з нею жодних контактів. Від нездатності змінити ситуацію з такими традиціями, він від безсилля у розпачі звелів збудувати костьол на честь дівчини. Задум був таким аби він заступав церкву св. Юри, якщо дивитись на неї з сторони центрального вокзалу.
Згідно ж підтверджених фактів Франц Йосиф навідувався до Львова декілька разів, останній був у 1903 році, саме тоді коли було закладено перший камінь храму. Цісар прямував до імператорсько-королівської кавалерії в районі Комарно на маневри. Але на той час йому виповнилося вже 73 роки. Слід звернути увагу на той факт, що ім'я дружини цісаря, яку в Австрії, та особливо Відні називали ніжно Сіссі, яка загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені, було Єлизавета.
Войти через социальные сети
Sign in with Google