2009-06-22
Єврейське весілля - це не просто обряд, це традиція, за якою стоїть багато тисячолітня філософія та історія. Нечасто можна зустріти таке яскраве видовище, сповнене релігійними обрядами. У старі часи єврейські весілля влаштовувались батьками наречених за допомогою свахи (йєнта), але в деяких надмірно ортодоксальних общинах цей звичай практикують і понині. У будь-якому випадку чоловік повинен просити руки своєї майбутньої нареченої у її батька і закріпити договір, сплативши викуп. Якщо домовленість досягнута, проводиться церемонія заручин, яка називається «тенаїм». Під час цієї церемонії розбивають тарілку, що символізує руйнування Храму Єрусалимського і нагадує, що євреї і у святковий день пам’ятають горе від втрат. Заручини означають домовленість між майбутнім чоловіком та батьками нареченої. Цю домовленість прийнято закріплювати письмово. За звичаєм, наречений робить кіньян – це символічна дія, треба підняти якусь річ, наприклад, носову хустку, воно означає остаточність рішення. Перед весіллям наречений купує перстень своїй коханій. Цікаво, що за єврейською традицією обручка буде тільки у нареченої. За єврейським звичаєм, обручка повинна бути простою, без зайвих деталей, каменів, гравіювання, будь-яких елементів, які розбивають її на окремі частини. Весілля може проводитися у будь-який день тижня, за виключенням шаббату (він починається на заході сонця у п’ятницю та триває до заходу у суботу). Також не проводять його під час деяких свят - наприклад, єврейського Нового року. Багато пар уникає вибору дати весілля на період між Песахом та Шавуотом, бо це сумні дні у єврейському календарі, у цей час багато людей утримуються навіть від вечірок з музикою і танцями. Однак це стосується в основному ортодоксальних пар. За тиждень до весілля для нареченого у синагозі влаштовується спеціальна церемонія Уфруф. Під час неї він оголошує общині про своє весілля, приймає вітання. Наречена тим часом відправляється у ритуальний басейн, мікву, для процедури духовного очищення. Ці басейні бувають різні, у деяких випадках вони відповідають стандартам спа-салонів. Щоб дотриматися усіх правил, перед тим як увійти у воду, жінка повинна зняти з себе всі прикраси і навіть стерти лак з нігтів. При зануренні у басейн читається особлива молитва. Число занурень символізує ступінь очищення душі й тіла нареченої. Цікаво, що з нареченою обов’язково проводить бесіду релігійно освічена жінка, яка розповідає дівчині, що таке подружнє життя з точки зору єврейських релігійних законів. Взагалі весь тиждень перед весіллям наречені не повинні зустрічатися, але цього суто релігійного звичаю у наші часи мало хто дотримується. Хоча релігія відіграє у житті євреїв дуже велику роль. Вона зобов’язує їх дотримуватися 613 заповідей, при цьому 365 з них – це різні заборони. У день весілля наречені дотримуються посту, у євреїв це означає нічого не їсти і не пити. Традиційного весільного вбрання у євреїв нема. Чоловіки звичайно вдягають чорний костюм та краватку, а жінки – білу сукню. Шлюбна церемонія проходить під наглядом раввіна, але це необов’язково. ЇЇ може проводити друг або родич, із його дозволу. Єврейське весілля починається з підписання нареченими шлюбного контракту Кетуба. Він підтверджує офіційний статус заміжньої жінки, розподіляє обов’язки подружжя. Цій традиції вже кілька тисяч років, вона існувала ще за часів верховних суддів Давнього Ізраїлю. Часто одним з пунктів Кетуба є згода чоловіка дати жінці розлучення, якщо пара дійде такого рішення. Це дуже важливо, адже в протилежному випадку жінка не зможе повторно вийти заміж. До речі в Ізраїлі визнаються або шлюби, які були зареєстровані за кордоном до отримання парою громадянства Ізраїлю, або виключно релігійні шлюби. Крім того, релігія забороняє євреям укладати шлюб з деяким категоріями осіб. По-перше, це жінки, які не отримали від чоловіка дозвіл на розлучення (гет), по-друге, «не євреї», навіть якщо такий шлюб був укладений за законами країни, в якій проживає община. З точки зору релігії він є недійсним. Текст Кетуба складений арамейською мовою – це була мова євреїв Давнього Ізраїля. Зазвичай цей текст стандартний, раввін приносить гарний бланк з собою і на церемонії вписує тільки деякі подробиці. При оголошенні Кетуба він переводиться мовою, яка зрозуміла нареченим та гостям. У будь-якому випадку контракт красиво оформлюється і зберігається у домі молодих. Після підписання Кетуба наречений вивчає обличчя своєї коханої, а потім прикриває його вуаллю. Цей звичай пішов від біблейської розповіді про Якова, який одружився не з тою жінкою, з якою хтів, тому що вона прикрила лице своє. Раввін, свідок та гості-чоловіки традиційно вдягають білі шапочки – єрмолки. Єврейське весілля часто називають хупа. Це тому, що воно проводиться під спеціальним балдахіном з аналогічною назвою. Він уособлює дім, в якому чоловік та жінка будуть жити разом. Хоча пояснень цього символу багато. Так, у Германії та Франії у якості хупи виступав таліт (це молитовна чоловіча шаль). Її тримали над головою нареченою як знак заступництва та захисту з боку її майбутнього чоловіка. Раніше така церемонія проводилась тільки на вулиці, але зараз все більше у приміщенні, щоб уникнути дощу або холоду. Найчастішим місцем проведення весільної церемонії є синагога, але не завжди – можна провести її у готелі або у будинку нареченої. Коли шлюбна церемонія проходить у синагозі, хупа розташовується під Ковчегом заповіту. Виглядає це як навіс, зроблений з багато розшитої тканини, але іноді він може бути сплетений з квитів або прикрашений ними. Сама церемонія складається з двох частин – заручення (кідушін) та одруження (нісуін). Спочатку наречений вдягає дівчині на палець обручку і промовляє: «Ти присвячуєшся мені цією обручкою за законом Моше та Ізраїлю!» При здійсненні кідушін повинно бути присутніми два повноважних свідка. Ці свідки обов’язково повинні бути євреями, релігійними та повнолітніми. Весільна церемонія починається з урочистого ходу. Батьки наречених супроводжують пару по спеціальному проходу до навісу - хупи. Взагалі спеціальних правил, хто веде наречену під балдахін нема, традиційно це робить батько нареченого (або обидва батьки). Наречена з’являється останньою і коли дійде до хупи, то обходить свого нареченого сім разів. За повір’ями, це робиться для того, щоб відігнати злих духів. Вони, звісно, хочуть заважати щастю молодих, але не в змозі пройти в коло. Взагалі сам обряд дуже схожий на християнський. Але зберігає деякі специфічні риси. Після промовляння весільних клятв, раввін сім разів благословляє молодих. Потім наречені п’ють з одного бокалу, який після цього треба розбити в пам'ять про руйнування Храму Єрусалимського. На виході весільний хід очолюють наречені. За ними йдуть батьки, свідки, раввін та кантор, а потім – подружки нареченої та шафери. Після цього виконується ще одна давня традиція. Молоді виходять в окрему кімнату і деякий час залишаються там наодинці. Колись, зрозуміло, ця процедура означала фактичне здійснення шлюбу. У наші часи – це просто дань традиції. Весільний банкет проходить весело та пишно. Обов’язково виконується традиційний єврейський танець – Хора. Молоді тримаються за носову хустку. Їх піднімають у повітря на стільцях гості і вшановують як короля з королевою. Ще один звичай коронує мати нареченої. Вона сидить у центрі кімнати, їй вдягають вінок з квітів, а її дочки танцюють навколо неї. Взагалі після здійснення церемонії, весілля стає схожим на свята інших народів. Запрошені промовляють тости, грає весела музика, і це можуть бути сучасні модні композиції, а іноді – традиційна єврейська музика. Серед інших релігійних обрядів, весілля – благословення над халою, яке традиційно робиться до їжі, та сім благословень нареченим. Право промовити їх надається почесним гостям. Взагалі на єврейському весіллі число «сім» має велике значення. Протягом церемонії та банкету треба випити сім чаш вина. Це тому що Бог створив світ за сім днів, і таким чином, випиваючи ці чаші, наречена як би створює стіни нового сімейного будинку. Часто після весілля молоде подружжя не відправляється у подорож, а залишається вдома, щоб краще пізнати одне одного. До речі, деякі етнографи вважають, що звичай кидати весільний букет нареченої на американські весілля прийшов із єврейського святкування. На протязі семи днів після весілля влаштовують святкові трапези для подружжя, запрошуючи нових гостей, які не були на святкуванні. Традиції єврейського весілля – одні з найдавніших у світі, їм кілька тисяч років. Це одна з основ єврейського життя і просто гарні звичаї.